Значна частина населення живе без доступу до Інтернету. Країни, що розвиваються, однак, наздоганяють.
У 2014 році кількість користувачів Інтернету в усьому світі зросла майже на сім відсотків, вперше перевищивши позначку в три мільярди. Це відповідає близько 40 відсоткам населення планети. Це означає, що 60 відсотків людей все ще позбавлені можливості користуватися Інтернетом, тобто близько 4,4 мільярда людей. До 2020 року, за оцінками Міжнародного союзу електрозв'язку, ця кількість скоротиться до менш ніж трьох мільярдів. Однак для приблизно 2,5 мільярдів мешканців 42 найбідніших країн перспективи невеликі. У найближчі кілька років в деяких великих містах можуть з'явитися острівці з доступом до Інтернету, але переважна більшість населення цих країн ще довго залишатиметься відірваною від всесвітньої мережі.
Країни, що розвиваються, наздоганяють
Однак, окрім цих дуже бідних країн, очевидно, що менш процвітаючі регіони світу також здатні будувати і підтримувати мережеву інфраструктуру. Індикатором цього слугує так звана "міжнародна пропускна здатність". Це максимальна пропускна здатність, доступна в країні. У 2004 році на країни, що розвиваються, припадало дев'ять відсотків міжнародної пропускної здатності, у 2014 році - вже 30 відсотків. Однак, при інтерпретації цієї цифри слід бути обережним. У ньому нічого не сказано про те, скільки жителів відповідної країни можуть реально отримати доступ до цієї міжнародної пропускної здатності.
Цензура і стеження зростають
Отже, все більше і більше країн технічно здатні забезпечити своїм громадянам вільний доступ до Інтернету - але все менше і менше країн хочуть цього! За даними Фонду всесвітньої павутини, 84% країн не захищають своїх громадян від невибіркового масового стеження через Інтернет, або роблять це неадекватно. Ще у 2013 році лише 63 відсотки країн отримали таку негативну оцінку, тож шпигунство за користувачами за рік різко зросло. Це стосується і цензури інтернет-контенту. у 2013 році 32 відсотки країн піддавали цензурі інтернет, а через рік - вже 38 відсотків.
Причини відсутності захисту від стеження
Для свого аналізу стеження в мережі Фонд "Всесвітня павутина" проаналізував лише правову ситуацію в різних країнах. З цього аналізу не зрозуміло, чи дійсно дотримуються закони про захист приватності в мережі, чи, наприклад, вони підриваються вітчизняними або іноземними спецслужбами. Точніше, результат слід було б сформулювати так: 84% країн навіть не намагаються достатньою мірою захистити своїх громадян від масового стеження через відповідні закони. Однією з важливих причин цього є те, що все більше держав розширюють свої можливості спостереження в рамках "війни з тероризмом". Деякі інші держави, хоча вони ніколи не були серед піонерів у сфері громадянських прав, уважно стежили за тим, яку роль відіграв Інтернет у так званій "Арабській весні". Зокрема, в Єгипті військовий уряд Мубарака був помітно здивований і врешті-решт переможений опором, організованим через Facebook. Можна було передбачити, що це буде уважно зафіксовано іншими диктаторами. Як наслідок, у всьому світі значно посилився нагляд за соціальними мережами та іншими комунікаційними платформами зокрема. До речі, технології, необхідні для цього, нерідко постачалися західними операторами мереж зв'язку та передачі даних.
Себастьян Мюллер є партнером і провідним консультантом клієнтів компанії Langmeier Software, а отже, найкращою контактною особою з питань рішень для резервного копіювання Langmeier.
Значна частина населення живе без доступу до Інтернету. Країни, що розвиваються, однак, наздоганяють.
